Як українські курорти нас втрачають

Отдых на Азовском побережье Арабатской стрелки и Геническа. Запрещена прямая реклама предложений отдыха кроме размещенных на сайте genichesk.com.ua

Модератор: azov

Ответить
admin
Site Admin
Сообщения: 3238
Зарегистрирован: Вс июл 17, 2005 8:55 pm
Репутация: 0
Откуда: Геническ
Gender:
Контактная информация:

Як українські курорти нас втрачають

Сообщение admin » Ср авг 14, 2019 3:17 pm

Вот такое вот мнение просвещенной киевлянки, кандидата философских наук о наших палестинах. Что интересно, прочитав всю статью я ни разу не встретил упоминания о Геническе и Арабатской стрелке, только где-то там о Кирилловке и то не уверен.

Знаете о чем это говорит ?

Что о нашем Геническом районе как о курортной местности Херсонщины где можно отдохнуть на море как-то слабо догадываются в Херсоне и совсем не знают в Киеве. Может это и хорошо, иначе статья была бы еще злее и обиднее.

Ничего что я не стал переводить статью на русский, по моему и так все понятно. В крайнем случае ссылка в конце поста, где находится гугл-переводчик вы в курсе
З гучним "егегей" українські курорти біжать до краю прірви.
Ще кілька років, і сюди поїдуть лише найбідніші – цей прогноз очевидний, але нікого не зупиняє від бездумної забудови.
Наприклад, Південь України дуже красивий, і дуже засмічений.
Століттями тут усім було чхати на ландшафт.
Щоразу, коли потрапляю на українське море, мені хочеться знести все бульдозером.
Щоб замість колись мальовничих сіл, де сьогодні до кожної хати добудований монструозний сарай для отдихающіх, були красиві вілли, які тонуть в зелені, а не в двометрових парканах.
Щоб на набережній були велодоріжки, а не залізнична колія.
В ресторанах – їжа і свіжа морська риба, а не фрі з півасом і скумбрія на мангалі.
Замість напіврозвалених радянських санаторіїв і модних готелів, де території три метра, а ціна за номер як в Італії, добре продумані готельні комплекси, з сервісом, а не тьотями з синдромом вахтьора.
Щоб на пляжі була не пахлава мєдовая, а рятувальники Малібу.
Щоб можна було відійти від міського пляжу на 300 метрів, і не потрапити в смітник.
Щоб дикі пляжі залишались дикими, адже місце для цього є.
Щоб по жодним пляжам не їздили машини і квадроцикли, і на них не стріляли з зброї по банкам!
Щоб зустрічати людей, які щиро люблять місце, в якому живуть, турбуються про нього і допомагають побачити його красу.
Південноукраїнські міста, містечка і села вже втратили мене як туристку – і мої гроші. Я не згодна дивитись на цей урбаністичний кошмар, який з кожним роком стає все гіршим. Особливо враховуючи, що тиждень в сезон в Затоці коштує як "олінклузів" в Єгипті.
Я можу лише сумувати за піщаними і глиняними пагорбами, запаморочливою степовою рослинністю, птахами, які живуть у кручах. Нескінченністю піщаних пляжів. Тихим спокоєм лиманів. Медитативністю хвиль і широким горизонтом.
Якщо мене зараз читають галичани і радіють, що то ті східняки такі, а в нас Європа, не обманюйте самі себе. З'їздіть у Трускавець.
Бо Трускавець – це не миле курортне містечко. Це плювок в очі.
У місці, де люди проводять 21 день, навіть немає жодного маркованого пішого маршруту, хоча Трускавець оточено красивим лісом.
А в лісі що?
Правильно, що ж ще може бути в українському лісі. Смітник і вирубка.
Від потворного новобуду, натиканого між старих дерев'яних вілл, метрових вивісок секонхенду, ларьків уперемішку з дорогезними ресторанами, занедбаного парку з напіврозваленими бюветами, усього цього бездумного забудовування заради бабла і завішування рекламою, увінчаного пам'ятником Степану Бандері, я довго відходила.

Тамара Злобіна
кандидатка філософських наук, редакторка інформаційного ресурсу "Гендер в деталях"
У вас нет необходимых прав для просмотра вложений в этом сообщении.

Ответить